Традиційні інвертори, що стежать за мережею потрібен зовнішній сигнал від електричної мережі, щоб визначити, коли відбудеться перемикання, щоб створити синусоїду, яку можна ввести в електромережу. У цих системах живлення від мережі забезпечує сигнал, який інвертор намагається узгодити.
Ці інвертори використовують процес, який називається синхронізацією мережі, де вони зіставляти їхні вихідні сигнали з сигналами сітки. Це може допомогти вам переконатися, що енергія, яку виробляють сонячні батареї, може використовуватися домогосподарством або подаватись назад у мережу, не викликаючи жодних збоїв.
Необхідно з’єднати кабелі кожного інвертора. Візьмемо, наприклад, кабелі акумулятора: вам потрібно використовуйте з’єднувач або шину як з’єднання, щоб з’єднати разом кабелі акумулятора, а потім підключіть їх до клеми акумулятора. Розмір кабелю, що використовується від з’єднання до батареї, має бути в X разів більше розміру кабелю, указаного в таблицях вище.
Мережевий інвертор перетворює постійний струм (DC) у змінний струм (AC), придатний для введення в електричну мережу, за тієї ж напруги та частоти цієї електромережі. Мережеві інвертори використовуються між місцевими генераторами електроенергії: сонячними панелями, вітровими турбінами, гідроелектростанціями та мережею.
Однак у мережевих систем є і недолік. Оскільки вони підключені до електричної мережі, вони повинні вимикатися, коли мережа вимикається – навіть якщо технічно вони все ще можуть виробляти електроенергію.