повістка • \suh-PEE-nuh\ • іменник. : судовий наказ, що наказує особі, зазначеній у ньому, з'явитися до суду під покаранням за його невиконання.
1 повістка /səˈpiːnə/ іменник.
дієслово (вживається з об’єктом) , sub·poe·naed, sub·poe·na·ing. вручити повістку.
повістка в суд американською англійською 1. письмовий законний наказ, який наказує особі з’явитися в суді для дачі свідчень, показу певних записів тощо. перехідний дієсловоФорми слова: subˈpoenaed або subˈpoenaing.
дієслово (вживається з об’єктом) , test·ti·fied, test·fy·ing. свідчити про; стверджувати як факт чи істину; засвідчувати.
Приклади судової повістки в реченні Іменник отримав повістку про явку як свідка обвинувачення Дієслово Він був викликаний для дачі свідків на слуханні.