Дисфемізм — це навмисне використання негативного виразу в письмовій формі там, де зазвичай використовується позитивний вираз; образа, по суті. У мові, дискурсі чи діалозі використовуються дисфемізми принижувати чи принижувати людину чи персонажа в самому творі.
Дисфемізм є протилежністю евфемізму. Раніше дисфемізм нападати на слухача чи слухача. Згідно з Алланом і Берріджем (2006), дисфемізм – це слово або фраза, яка викликає біль або тривогу як для адресата, так і для тих, хто говорить, і для людей, які слухають цей вислів.
Через дисфемізм висловлювання звучать принизливо, принизливо чи образливо. Вони додають висловленню негативний відтінок. У літературі використовується ця фігура мови охарактеризувати героїв або передати їхнє несхвальне, грубе чи зневажливе ставлення до інших. «Вживання нецензурної лексики є складним соціальним явищем» [3].
Дисфемізм (також відомий як какофемізм) — це фігура мови, яка передбачає використання грубого, принизливого чи негативного слова чи фрази замість більш нейтральної чи ввічливої альтернативи. Його часто використовують висловлювати критику, зневагу або негативну думку і може передавати сильний емоційний тон у спілкуванні.
У цьому контексті евфемізм — це ввічливість, а дисфемізм (образлива лексика) порушує суспільні звичаї. Однак ці вислови є не просто відповіддю на табу; вони можуть функціонувати, коли люди просто уникають використання або, навпаки, вирішують використовувати несмачний або невдалий стиль мови.
Функціями дисфемії є вираження гніву, критики, інсинуації, образи та вираження табуйованих або вульгарних речей.