Хронічні фізичні захворювання, занепокоєння щодо засобів до існування, втрата роботи, втрата соціальних зв’язків і занепокоєння щодо компенсації також були пов’язані з посттравматичними реакціями. Крім того, радіоактивні опади викликали у людей, особливо молодих матерів, хронічну тривогу щодо фізичних ризиків радіаційного опромінення.
У найбільш постраждалих регіонах префектури Фукусіма певне збільшення ризику раку протягом життя можна очікувати математично для певних невеликих груп населення та певних типів раку. У майбутньому також потрібно буде стежити за продуктами харчування та навколишнім середовищем.
У доповіді ВООЗ, опублікованій у 2013 році, передбачається, що для населення, яке живе навколо АЕС Фукусіма, існує на 70% вищий відносний ризик розвитку раку щитовидної залози для жінок, які зазнали опромінення у немовлятах, на 7% вищий відносний ризик лейкемії для чоловіків, які зазнали опромінення у немовлятах, і на 6% вищий відносний ризик раку молочної залози…
Аварія на реакторі на Фукусімі в 2011 році призвела до викид радіоактивних речовин (радіонуклідів) в атмосферу. Радіоактивні опади були розсіяні локально, регіонально та глобально над сушею та морем через погоду (вітер та опади).
Після Фукусіми, У липні 2013 року Управління ядерного регулювання (NRA) Японії запровадило нові нормативні стандарти для комерційних енергетичних реакторів. Нові стандарти вимагають посилення проектних основ, захисту від землетрусів і цунамі, а також нові вимоги до важких аварій.
Після землетрусу та цунамі 2011 року АЕС «Фукусіма-дайчі» зазнала тричі аварій. Розряди, які є як очікується, триватиме десятиліттями, викликали рішучий опір рибальських груп і сусідніх країн, включаючи Китай, який негайно заборонив імпорт усіх японських морепродуктів.