Будинок 1940-х років мав внутрішній туалет і ванну кімнату які на той час були ще досить незвичними. Багато сімей покладалися на бляшану ванну на кухні для щотижневого купання, а туалет був розташований на задньому дворі. Засоби для ванної кімнати, такі як мило та шампунь, були обмежені з 1942 року.
Наприкінці 40-х і в 50-х роках найбільш популярним дизайном був ранчо та Кейп-Код; обидва були одним поверхом з довгим фасадом, що виходив на вулицю, і широким низьким дахом. Передні ґанки, якщо і були, були невеликими, замінені внутрішнім двориком у задній частині будинку.
У 1940-х роках ведення домашнього господарства було нелегким завданням, починаючи від складання бюджету до догляду за дітьми та закінчуючи вирощуванням і консервуванням їжі. Повсякденне життя домогосподарки 1940-х років оберталося навколо ведення сімейного бюджету. З низькими зарплатами та нормуванням товарів через військові зусилля, розтягування сімейних грошей було головним пріоритетом для багатьох американських жінок.
Структурні проблеми в будинках 1940-60-х років можуть включати занижений каркас, неадекватні кріплення та небезпечні димарі.
Майже третина американців жила в бідності. У третини будинків у країні не було водопроводу, у двох п’ятих не було туалетів зі змивом, а у трьох п’ятих – центрального опалення. Більше половини сільськогосподарських будинків країни не мали електрики.
Більшість будинків опалювалися вугілля або нафта. Випромінюване тепло Левіттауна було спалено нафтою. Підлогова піч, водяний радіатор, вугілля, дрова, природний газ, пропан.