Процедура експерименту Майкельсона Морлі Промінь світла падає на напівпосріблену скляну пластину. Ця пластина діє як дільник променя, який розділяє світловий промінь на два когерентних пучка. Один промінь пропускає, а інший відбиває. Промінь, що передається, потрапляє на дзеркало, скажімо, M1, і відбивається.
Вимірювання швидкості світла Майкельсона Швидко обертове дзеркало, яке приводилося в рух стисненим повітрям, кричало, як сирена. Вимірюючи крихітну зміну кута дзеркала під час обертання спалаху світла, займаючи лише дві десятитисячні секунди, було виміряно швидкість світла.
Експеримент Майкельсона-Морлі мав на меті з’ясувати, як речі рухаються в уявному світлоносному ефірі. Вони зробили це шляхом вимірювання швидкості світла в різних напрямках. Вони виявили, що швидкість світла однакова в усіх напрямках. Це означало, що такого поняття, як ефір, не існувало.
Майкельсон і Морлі виявили, що результат був негативним немає істотної різниці між швидкістю світла в напрямку руху через передбачуваний ефір і швидкістю під прямим кутом.
Результати експерименту Майкельсона-Морлі не виявили інтерференційних картин, що означає, що швидкість світла у вакуумі однакова. Це дозволило зробити висновок, що світло не потребує жодного середовища для подорожі. Результати експерименту Майкельсона-Морлі підтвердили теорію спеціальної теорії відносності Ейнштейна.
Швидкість світла була виміряна в експерименті шляхом аналізу інтерференційних смуг, які виникали, коли світло проходило через два перпендикулярні плечі інтерферометра. Майкельсон і Морлі помітили це світло рухалося швидше вздовж рукава, який був орієнтований у тому ж напрямку, що й ефір.