Коли користувачі вмикають push-сповіщення від вашої програми Android, генерується маркер пристрою. Це використовується для ідентифікації користувачів у програмі. Якщо ви хочете надіслати нове сповіщення, вам потрібно передати вміст і маркер пристрою в FCM. FCM підключає потрібну клієнтську програму та надсилає сповіщення. 24 листопада 2023 р
Коли ви запускаєте push-повідомлення, push-служба отримає виклик API і поставить повідомлення в чергу. Це повідомлення залишатиметься в черзі, доки пристрій користувача не підключиться до Інтернету й служба push не зможе доставити повідомлення. Інструкції, які ви можете надати службі push, визначають, як push-повідомлення ставиться в чергу.
Наприклад, вам доведеться відкрити програму прогнозу погоди, щоб дізнатися, чи не буде гроза, або відвідати свою скриньку вхідних повідомлень електронної пошти та вручну оновити її, щоб перевірити, чи є у вас нові електронні листи. Так, має сенс дозволити push-повідомлення у випадках, коли може бути вхідна інформація, яку ви не хочете пропустити.
Основна відмінність між push-повідомленнями та текстовими повідомленнями полягає в тому звідки їх відправляють і прибувають. Push-сповіщення надходять із програм, встановлених на телефоні людини. З іншого боку, тексти надсилаються на телефонні номери з номера телефону іншої особи або з бізнес-програми.
Сповіщення в програмі – це повідомлення, націлені на користувачів у вашій програмі, тоді як push-сповіщення можуть отримувати користувачі будь-коли, але з ними пов’язано більше правил.
Коли користувачі вмикають push-сповіщення від вашої програми Android, генерується маркер пристрою. Це використовується для ідентифікації користувачів у програмі. Якщо ви хочете надіслати нове сповіщення, вам потрібно передати вміст і маркер пристрою в FCM. FCM підключає потрібну клієнтську програму та надсилає сповіщення.