Деонтологічна етика є стурбований не самою дією, а наслідками дії. Моральна цінність надається внаслідок самих дій. Якщо певний вчинок неправильний, то він неправильний за будь-яких обставин і умов, незалежно від наслідків.
У деонтологічній етиці вчинок вважається морально хорошим через деякі характеристики самого вчинку, а не тому, що продукт дії є добрим. Деонтологічна етика стверджує, що принаймні деякі вчинки є морально обов’язковими незалежно від їхніх наслідків для добробуту людини.
Основним напрямком деонтології є обов'язок і наміри. Деонтологічна етика визнає, що дії морально не залежать від результатів, оскільки хороші дії можуть призвести до поганих результатів і навпаки. Отже, вчинок може бути моральним лише тоді, коли за ним стоїть добра воля, і якщо вчинок є обов’язковим або необхідним.
Деонтологічна етика або деонтологія є нормативна етична позиція, яка оцінює моральність дії на основі відповідності дії правилу або правилам. Іноді це описується як обов'язок, обов'язковість або етика, заснована на правилах.
Деонтологія є етична теорія, яка стверджує, що дії є хорошими чи поганими відповідно до чіткого набору правил. Його назва походить від грецького слова deon, що означає обов'язок. Дії, які відповідають цим правилам, є етичними, а дії, які не відповідають цим правилам, – ні.
Деонтологія є універсальна етична теорія, яка розглядає, чи є дія сама по собі правильною чи неправильною. Деонтологи стверджують, що ви ніколи не можете знати, якими будуть результати, тому немає сенсу вирішувати, чи є щось етичним на основі результатів.