Конусоподібні клітини в наших очах діють як приймачі, налаштовані на довжини хвиль у цій вузькій смузі спектру. Інші частини спектру мають довжини хвиль занадто великі або занадто малі та енергійні для біологічних обмежень нашого сприйняття.
Радіохвиля може досягати метрів, але довжина хвилі видимого світла становить від 380 до 750 нанометрів – занадто мало, щоб ви могли бачити. Крім того, вам потрібні ідеальні умови, щоб виявити один фотон, що входить у ваше око, – жодного іншого джерела світла. У більшості випадків у ваше око потрапляють мільярди чи трильйони фотонів.
Радіохвилі, мікрохвилі та інфрачервоні промені — це електромагнітні хвилі з більшою довжиною хвилі, ніж видиме світло. Ультрафіолетове світло, рентгенівські та гамма-промені мають меншу довжину хвилі, ніж видиме світло. Щоб спостерігати за такими довжинами хвиль, астрономи використовують спеціальні прилади, які можуть виявляти довжини хвиль, яких не може наше око.
Електромагнітний спектр варіюється від хвиль з більшою довжиною та меншою енергією, як-от мікрохвилі та радіохвилі, до хвиль з меншою довжиною та з більшою енергією, як-от рентгенівське та гамма-промені. Хвилі видимого світла є єдиними довжинами хвиль електромагнітного спектру, які може бачити людина.
Світло, яке ми можемо бачити, складається з окремих кольорів веселки, представляє лише дуже малу частину електромагнітного спектру. Інші типи світла включають радіохвилі, мікрохвилі, інфрачервоне випромінювання, ультрафіолетові промені, рентгенівські та гамма-промені — усі вони непомітні для людського ока.